Фемінізм є явищем, яке яскраво демонструє вміння жінок об’єднуватися, заради досягнення спільної мети. Незважаючи на те, що суспільством переважно це не схвалювалося і навіть заборонялося, представниці прекрасної статі не зупинялися і сміливо йшли назустріч своїм цілям.
Edinburghka розповість більше.
Однією з головних проблем феміністок була відсутність у жінок права голосувати. Однак вони дружно підхоплювали ініціативу боротьби з таким суспільним стереотипом, і впевнено відстоювали свої права навіть у високих інстанціях.
Яскравим прикладом цього цілком справедливо назвати Джессі Кристал Макміллан. Вона була відомим британським політиком, адвокатом та феміністкою. Вона увійшла в історію як перша жінка-випускниця такого навчального закладу, як Единбурзький університет.
Макміллан активно виступала за реалізацію виборчого права жінок.
Ранні роки
Джессі з’явилася на світ 13-го червня 1872-го. Її батько був торговцем чаю, а також працював у знаменитій фірмі “Elrose & Cο”. Сім’я майбутньої активістки та захисниці прав жінок проживала в Единбурзькому Нью-Тауні.
Цікаво, що крім Джессі батьки виховували ще вісьмох синів.
Коли дитина завершила дошкільну освіту, то з Единбурга вона переїхала на східне узбережжя Шотландії. А вже восени 1892-го дівчина вона увійшла до числа дівчат, яким пощастило стати студентками університету.
Макміллан займалася вивченням природничих наук. Зокрема йдеться про математику, що на той час було досить рідкісним явищем. Тому що тоді дівчата переважно віддавали перевагу гуманітарним наукам. Також Джессі вивчала та захоплювалася астрономією натурфілософією.
Всі успіхи в науці та старанне навчання привели дівчину до дуже високих результатів.
Так, квітень 1896-го ознаменувався для Макміллан отриманням бакалаврського ступеня в таких сферах, як натурфілософія та математика.
Продовження навчання
Проте дівчина вирішила не зупинятись на своїх наукових досягненнях. І це спонукало її на поїздку до Берліна в тому ж 1896-му, буквально відразу після отримання наукового ступеня. У Німеччині вона продовжила університетське навчання.
Після цього Μакміллан повернулася до рідного Единбурга.
Нова мета
Після повернення додому, наступною метою дівчини був іспит з грецької мови. Це було їй потрібне для того, щоб стати студенткою факультету мистецтв.
Потрібно сказати, що місія була успішно виконана і мрія здійснилася.
Так, Джессі знову приступила до навчання. Цього разу вона активно підкорювала соціальні дисципліни. Зокрема, йдеться про політику.
Старанність, неймовірне бажання, і звичайно, обдарованість привели дівчину до здобуття в 1900-му вищої освіти.
У цій частині дуже важливо зазначити, що саме Джессі увійшла в історію, як перша жінка, яка в Единбурзі змогла здобути першокласний ступінь з таких наук, як натурфілософія та математика, а також другокласний ступінь з логіки та філософії.
Початок шляху феміністки
Важливу роль життя і становленні майбутньої феміністки зіграло Единбурзьке жіноче дискусійне товариство. Саме цей форум сприяв здобуттю Джессі впевненості під час суперечок з опонентами.
Цілком справедливо зазначити, що діяльність Макміллан як феміністки почала розвиватися з Единбурзького Національного товариства за виборче право жінок, активісткою якого вона була (ΕNSWS).
Коли в 1897-му два великі товариства Великобританії об’єдналися, що призвело до появи Національного союзу жіночих виборчих товариств (NUWSS), Макміллан з Луїзою Стівенсон, увійшли до виконавчого комітету цього органу.
Відмова
Досить цікавими були події, пов’язані з членством Μакміллан та ще чотирьох жінок у Генеральній раді при Единбурзькому університеті. Справа в тому, що взимку 1906-го їм не дозволили взяти участь у виборах парламентських членів, які згодом мали стати претендентами на посаду в Університеті.
Потрібно зазначити, що такий перебіг подій дуже обурив Макміллан, і вона почала висловлюватися досить жорстко. При цьому, використовуючи формулювання такого документа, як статут Генеральної ради. Річ у тім, що там містилися положення, де прямо йшлося про те, що учасниками процесу голосування є “особи”. І ось Джессі наполягала і стверджувала те, що вона з іншими жінками також підпадає під категорію “особ”.
Відстоювання права
Пізніше Μакміллан вирішила шукати підтримки в Елізабет Κларк Волстенголм-Елмі, яка написала брошуру “Звільнення жінок”.
Від Κларк Джессі отримала пораду проконсультуватися у Шарлотти Κармайкл Стοупс. Саме вона мала допомогти знайти додаткові вагомі аргументи.
В 1907-му Μакміллан ініціювала справу в університетських судах. Проте виграти їй не судилося. Але на цьому вона не зупинилася, вирішивши звернутися до Палати Лордів. Причому для цієї справи була потрібна чимала сума, але її незабаром вдалося зібрати, завдяки згуртованості та підтримці інших суфражисток. Таким кроком вони хотіли досягти підвищення у Великій Британії обізнаності про те, наскільки несправедливою і абсурдною стала подібна кричуща відмова у наданні права голосувати освіченим і тямущим жінкам.
Важливий процес
Також восени 1908-го Макміллан прибула до Лондона, щоб порушити питання про голосування і там. Причому на її виступи у будівлі парламенту було навіть призупинено раніше вжиті заходи, пов’язані з запобіганням появи там жінок. До речі, причиною появи таких правил стали перші радикальні акції та демонстрації суфражисток.
Така ініціатива Макміллан подарувала їй статус першої жінки, яка виступила перед адвокатами Палати лордів.
Її промова зайняла близько трьох чвертей години. І незважаючи на те, що вона нервувала, глибока зацікавленість у предметі справи надавала їй сил гідно продовжувати свій виступ.
Коли через два дні Макміллан довелося продовжити відстоювання справи в Палаті Лордів, її самовладання було в повному порядку, і вона була значно впевненішою, ніж під час свого дебютного виступу. За аналогією з іншими британськими та американськими суфражистками, головний акцент її доказів було зроблено на термінах “особа” та “особи”. І вона стверджувала, що невизначеність, пов’язана з цими поняттями у статуті, не є підставою для того, щоб виключити цілу стать з процесу голосування.
Програш
Однак суд вважав, що коли йдеться про певні привілеї від держави, до категорії “особи” не варто включати жінок. Звичайно, така позиція призвела до програшу справи Макміллан.
Однак сам її виступ приніс їй величезну популярність, і згодом він став важливою подією в історії фемінізму.
Новий етап
1911-й запам’ятався участю Μакміллан у такому заході, як шостий конгрес Міжнародного союзу жінок за виборче право (IWSΑ). Для знаменитої феміністки це стало справжнім шансом здійснити проєкт, який вона розробляла досить довго. Йдеться про процес документування правил голосування жінок у всьому світі. Допомагали їй у цьому Μарія Верон (вона очолювала Французьку лігу за права жінок) та Μарі Стріт (тодішній президент такої організації, як Німецький союз за виборче право жінок).
Всі разом вони нарешті зуміли завершити написання “Жіночого виборчого права на практиці”. Це книга, яка містить опис сучасних практик жіночого голосування у 35 державах.
Після того, як Μакміллан стала учасницею сьомого конгресу IWSΑ, їй вдалося стати віцепрезидентом цієї організації.
Юриспруденція та участь в організаціях
Вже на початку 1918-го британським жінкам, які досягли 30 років, було надано право голосування та зайняття державних посад.
Ця подія стала передісторією ще одного, не менш важливого кроку в історії. Йдеться про закон, який був прийнятий у 1919-му, і стосувався скасування дискримінації за статевою ознакою у професійній сфері. Цей документ надав жінкам можливість самореалізації у сфері юриспруденції. І звичайно, Μакміллан не могла не скористатися таким шансом. Тому вона почала вивчати адвокатуру.
Її адвокатський дебют відбувся 28-го січня 1924-го.
Цікаво, що пізніше, коли вона почала детально займатися юриспруденцією, виступаючи стороною захисту в судах, вона переважно бралася за кримінальні справи. Адже записи щодо її цивільних справ відсутні.
Цікаво, що паралельно з вивченням юриспруденції, Макміллан змогла увійти до числа засновників такої організації, як Рада відкритих дверей щодо скасування правових обмежень щодо жінок. І головною метою Джессі в цій Раді стало надання всім жінкам рівних можливостей на роботі.
Варто зазначити, що в 1929-му відбулася ще одна важлива і знакова подія в біографії Макміллан. Річ у тім, що тоді вона приєдналася до колективу співзасновників Міжнародної організації “Відкриті двері”. Вона була присвячена такому явищу, як економічна емансипація робітничих жінок.
І Джессі очолювала її до самого дня своєї смерті.
Таким чином, Макміллан сміливо можна назвати однією з найвідоміших единбурзьких феміністок. Адже вся її діяльність була присвячена захисту жінок та відстоюванню їхніх прав. Завдяки здібності не здаватися, і старанно домагатися бажаного, вона змогла досягти чималих результатів. І згодом такі досягнення набули великого значення для всього суспільства. Ну, а сама Джессі, звичайно, стала яскравою історичною фігурою, і прикладом впевненого прагнення до своїх цілей.