Мері Стοупс, без жодних сумнівів, вдалося увійти в історію. Вона була вченим та феміністкою. Але головна її ідея полягала у контролі над народжуваністю. Вона здійснила справжній прорив, і стала творцем першої в Британії клініки з контролю над народжуваністю.
Edinburghka розповість більше.
А книга Μері “Μarried Lοve” набула статусу міжнародного бестселера. У цій роботі йшлося про рівноправність сексуальних відносин у шлюбі.
Ранні роки
Μері Шарлотта Κармайкл Стοупс з’явилася на світ в Единбурзі в 1880-му. Батько майбутньої феміністки був досить багатогранною особистістю. У своїй діяльності він успішно поєднував такі сфери, як архітектура, інженерія, пивоваріння та палеонтологія. А мати Μері активно вивчала творчість Шекспіра, і ще була борцем за права единбурзьких жінок.
Коли Μері була зовсім крихіткою, вона з батьками переїхала до Лондона.
Річ у тім, що батько з матір’ю входили до Британської асоціації розвитку науки. Тому не дивно, що дівчинка з ранніх років була знайома з відомими вченими і чула “наукові розмови”.
Коли для Мері настав час йти до школи, було вирішено, що початкові класи вона пройде на домашньому навчанні. Після цього мала повернулася в Единбург, де стала ученицею школи для дівчаток. А після закінчення навчання там вона опинилася в Енциклопедичній школі Лондона, куди перевели її батьки.
Новий етап
Шкільні роки залишилися позаду, і для Мері настав новий етап. Вона стала студенткою Університетського коледжу Лондона. Там дівчина займалася вивченням геології та ботаніки. Успіхи в навчанні досить скоро дали про себе знати, і Μері набула звання доктора біологічних наук.
Після цього дівчина вирішила продовжити навчання. Лише цього разу вона вступила до університету Мюнхена. Там вона також була дуже успішною, і набула статусу доктора палеоботаніки та філософії.
Викладання
1904-й ознаменувався поверненням Μері в Лондон. Тоді ж розпочалася її викладацька діяльність. Однак це тривало недовго, тому що молода жінка вирішила переїхати до Манчестера.
Там протягом 1904-1907-х вона займалася викладанням, бувши науковим співробітником манчестерського університету. Причому саме в цей час Мері досягла нової вершини, ставши академіком.
Дослідження, відрядження, написання книг стали для неї звичайними справами, якими були наповнені її будні.
Заміжжя
Під час навчання у Мюнхені, у Μері почався роман. Її коханим став японський ботанік Кеніро Фуджі. Причому хід відносин ставав дедалі серйознішим. І Мері доклала зусиль до того, щоб її відправили у відрядження в Японію. Адже там вона могла бути ближчою до коханого.
Але потім ідилія чомусь закінчилася, що призвело до розставання у 1911-му.
Однак, як відомо, на зміну старому завжди приходить щось нове. Так сталося і з Μері. Адже саме того року, коли завершилися її відносини з Κеніро, їй судилося вийти заміж. Її чоловіком став канадський генетик Реджинальд Гейтс.
Марні спроби
Важливо зазначити, що Гейтс не був у захваті від суфражистських поглядів дружини. Він намагався досягти утвердження своєї позиції вдома. Однак усі спроби були марними. Пізніше до цього додалися сварки щодо оренди житла.
Все це згодом призвело до того, що Μері звернулася до юристів за допомогою у розірванні шлюбу. У цьому випадку правознавці виявилися безсилими, тому жінка впевнено вирішила самостійно відшукати спосіб розлучитися.
Вивчення законодавства
Звичайно, для того, щоб знайти метод, за допомогою якого можна розлучитися, для початку варто ознайомитися з усіма нормами законодавства про процес розлучення. Μері також думала в такому напрямку, тому вона прочитала положення зводу законів. В результаті вона з упевненістю подала на розлучення, мотивуючи свої дії тим, що у шлюбі не народилися діти. Цього разу успіх був на боці жінки, і суд виніс рішення про розлучення. Зі свого боку Гейтс нічого не заперечував.
“Не було б щастя…”
Процес розірвання шлюбу настільки захопив Μері, що вона зайнялася написанням цілої книги, присвяченої стосункам у шлюбі.
Пізніше на життєвому шляху жінки зустрілася американська феміністка та активістка репродуктивних прав Маргарет Сенгер. Вона реалізувала проєкт, пов’язаний з відкриттям першої американської клініки з контролю за народжуваністю. І саме вона займалася популяризацією цього терміна.
Зі свого боку Μері вирішила показати новою знайомою свою книгу.
А ще вона порадилася з Маргарет щодо написання глави, присвяченої контрацепції.
Коли книга була повністю готова, надрукувати її виявилося дуже важким завданням. Причина в тому, що тема була надмірно суперечливою для тодішнього суспільства.
Доленосна зустріч
Але, неважко здогадатися, що Μері була не з боязкого десятка, тому вона не переставала шукати способи опублікувати книгу. І ось, успіх їй нарешті посміхнувся.
1917-й запам’ятався для неї знайомством із Хамфрі Вердоном Роу. Він був філантропом, бізнесменом та виробником літаків.
Цікаво, що Роу до того, як познайомився з Μері, знаходився у пошуках клініки, яка б сприяла регулюванню кількості дітей у сім’ях.
Причому спонукали його на це спостереження за численними жінками Манчестера. Вони, як правило, народжували чимало. Але Роу ніяк не міг знайти лікарню, яка б погодилася на таку авантюру.
І саме тоді йому зустрілася Μері, і він, безперечно, погодився фінансувати видання її книги.
В результаті світ побачив роботу Μері “Married Love or Love in Marriage”.
Крім того, їх з Роу відносини стали виходити за межі робочих. І в 1918-му вони одружилися.
Як Хамфрі свого часу допоміг Мері з книгою, так і вона посприяла здійсненню його мрії, пов’язаної з відкриттям клініки контролю народжуваності.
При цьому Мері очолила нову установу, а Роу обійняв посаду секретаря.
Актуальна тема
Повертаючись до книги Мері, варто зазначити, що вона виявилася дуже актуальною. Справа в тому, що до початку Першої світової війни жінки жили з поняттям, що задоволення від сексу, – це прерогатива чоловіків. Але жінка мала соромитися цього.
Тому в багатьох жінок на той час статевий акт викликав почуття провини.
А книга Мері Стоул стала справжньою сенсацією. Адже там стверджувалося, що отримувати задоволення від статевого життя жінкам не лише можна, але й потрібно. Адже це природно для обох статей. Крім того, автор згадала також і методи контрацепції.
Довгоочікуваний успіх, і конфлікт із церквою
Книга набула неймовірного успіху, і за сучасними мірками, стала справжнім бестселером.
Багато молодих подружжя навіть брали це видання в медовий місяць, ті пари, які в шлюбі давно, завдяки їй нарешті знайшли вирішення своїх сексуальних проблем, а серед жінок під час посиденьок стало прийнято перешіптуватися про техніки сексу і контрацепції.
Ну, а зовсім сміливі представниці прекрасної статі зверталися до клініки Мері, яка спеціалізувалася на контролі народжуваності.
У зв’язку з усім цим ажіотажем, компанії, які випускали контрацептиви, стали використовувати ім’я Мері заради того, щоб збільшити продажі своєї продукції. Але слід сказати, що саме це і було кінцевою метою самої Мері.
А коли в 1930-му Англіканською церквою була схвалена концепція планування сім’ї, Стоупс нарешті досягла абсолютного тріумфу. Причому варто зазначити, що Мері і до цього страждала манією величі, але з приходом такого успіху, вона і зовсім захворіла на зоряну хворобу.
Так, відповідаючи священикам на їхнє заохочення концепції планування сім’ї, Мері сказала, що через її вуста говорить сам Бог, і що вона є Його пророком.
Але на цьому жінка вирішила не зупинятися і написала “Τhe Νew Gοspel tο Αll Peοple” (“Нове Євангеліє для всіх людей”). У цій книзі Мері захотіла повністю переписати ті відносини, які виникають між жінкою і чоловіком. Однак це стало “останньою краплею” для святих отців. По-перше, сама назва книги є, м’яко кажучи, надто сміливою. А по-друге, представники церкви відмовилися надати відчайдушному автору можливість впроваджувати свої зміни до церковного життя. Згодом це стало причиною конфронтації між церквою та Μері.
Невдалі пологи
В 1919-му в особистому житті Мері відбулася дуже значуща подія. Справа в тому, що тоді вона завагітніла. Однак, коли настав термін народжувати, Мері посварилася з лікарями. Причиною стала відмова лікарів надавати їй дозвіл на пологи на колінах (так хотіла сама жінка).
Але, на жаль, застереження медиків не змогли запобігти біді. У Мері народилася мертва дитина.
За припущеннями лікарів у жінки був сифіліс, проте результати експертизи це не підтвердили. Тоді Μері з повною впевненістю почала звинувачувати лікарів у тому, що вони вбили її малюка.
На момент трагедії жінці було тридцять вісім.
Знущання з сина
Коли Мері виповнилося сорок три, їй все ж таки вдалося народити дитину. Вона стала здорового хлопчика, якого назвали Гаррі.
Проте материнство розкрило у характері Мері нові риси. На жаль, вони були далеко не добрими. Відома феміністка виявилася справжньою матір’ю-монстром. Жінка буквально знущалася над своєю дитиною, вважаючи її особистим соціальним експериментом.
Вона забороняла синові носити штани, тому що вважала, що вони перешкоджають природній вентиляції статевих органів. Тому хлопчик до одинадцяти років носив спідниці.
Також Μері забороняла синові читати. Адже на її думку, книги порушують здібності самостійного мислення. Їзда на велосипеді дитині також було заборонено.
Але цікаво, що всупереч тяжкому дитинству, ставши дорослим, Гаррі ніколи не засуджував мати. Мало того, він виступав у ролі її захисника від засудження з боку суспільства. Незважаючи на всі старання матері, син пішов характером у свого батька, який був благородним, мудрим і вміючим прощати.
Прийомна “мати”
Варто зазначити, що через вік Μері не змогла більше народити. Хоча з її слів, вона хотіла б собі ще “запасну” дитини. Тому вона наважилася на усиновлення.
Але, прийшовши в притулок, вона відразу оголосила кілька умов, – дитина повинна бути здорова, не обрізана і розумна.
Першим у будинку Мері виявився трирічний сирота, якого неохоче віддала його тітка. Але через час, коли Μері похвалилася їй покращеннями в поведінці дитини, завдяки порці, жінка терміново забрала племінника.
Після цього Мері усиновила Діка, проте незабаром вона відправила його назад до притулку, тому що виховання було щодо нього безсило.
Третьою дитиною, яка була усиновлена феміністкою, став хлопчик Джон. Але його вона теж повернула через те, що у дитини були відсутні “академічні здібності та літературно-художнє сприйняття”.
Четвертий хлопчик теж був практично відразу повернутий через те, що “він не є придатним для життя в пристойних сім’ях”, а дитина просто обмочилася.
Ще одна “особливість характеру”
Μері входила до товариства євгеніки. І в 1921-му вона стала творцем Товариства конструктивного контролю над народжуваністю і расовим поліпшеннями. Причому в основі лежав саме євгенічний контроль. Сама Мері активно просувала ідею того, щоб “стерилізувати всіх, хто є непридатним для народження дітей, зокрема, недоумкуватих і розпусних”.
Коли почалася Друга світова війна, Μері явила світові ще одну “особливість свого характеру”. Вона залишила єврейську дитину-біженця. І пояснила це тим, що “не хоче образити своїх гостей”. Так стало відомо про антисемітські погляди феміністки.
Крім цього, вона вирішила відправити Γітлеру збірку власних віршів.
Однак повага до лідера фашистів у Μері випарувалася, коли той прийняв рішення про закриття німецьких протизаплідних клінік.
Таким чином, особистість Мері Стοупс є вельми неоднозначною. Адже з одного боку, вона була феміністкою, і всіляко дбала про рівноправність жінок і чоловіків (навіть усередині сім’ї), але в той же час, її поведінка по відношенню до власного сина та прийомних дітей перекреслює всі її досягнення. І це на додачу до затятих антисемітських поглядів, а також бажання втрутитися в традиції церкви.
Звичайно, до Мері можна ставитися по-різному. Однак не можна не погодитися з тим, що їй вдалося стати однією з найвідоміших феміністок свого часу. І про неї, як і про результати її діяльності продовжують читати, відкриваючи нові факти та деталі.