Історія боротьби за права жінок містить чимало цікавих фактів. Проте не менш яскравими та привабливими були самі активістки, які й відстоювали ці права. Кожну з них можна назвати видатною особистістю. Адже, як відомо, йти “проти системи” не так просто, а часом буває навіть небезпечно.
Edinburghka розповість більше.
Еліза Вігем у XIX столітті була відомою единбурзькою суфражисткою. Також її чимало цікавив аболіціонізм. Вона відчайдушно боролася та відстоювала права жінок. У ході своєї діяльності Вігем брала участь у масштабних кампаніях, присвячених захисту правомочностей жіночого населення.
Початок шляху
Життєвий шлях Елізи розпочався 23-го лютого 1820-го в місті Единбург.
Цікаво, що сім’я майбутньої суфражистки належала до квакерів. Як відомо, це співтовариство активно виступало проти будь-якого прояву рабства, за забезпечення жінок рівними правами, а також за те, щоб умови утримання під вартою були реформовані.
Очевидно, подібні погляди сім’ї наклали свій відбиток на розвиток свідомості Елізи, і як наслідок, – на вибір роду діяльності у майбутньому.
Проте вважати, що лише цей факт згодом визначив захоплення дівчинки фемінізмом, – помилково. Адже після смерті матері Елізи її батько одружився повторно. І його новою обраницею стала Джейн Сміл, – суфражистка та аболіціоністка. Тому неважко здогадатися, що в будинку питання цінності прав жінок обговорювалося досить часто.
Діяльність
Якщо говорити про діяльність Елізи, то в цій частині Единбурзьке товариство зі звільнення жінок зіграло значну роль. Адже вона була там скарбником.
Причому важливо звернути увагу на те, що даній единбурзькій організації пощастило проіснувати досить довго. І порівняно з іншими аболіціоністськими організаціями, в 1870-му вона ще успішно функціонувала.
Звичайно, велику роль у цьому зіграла Еліза разом зі своєю мачухою Джейн.
Важлива подія
1840-й ознаменувався участю Елізи та її подруги Елізабет Піз Нікол у Всесвітній конвенції проти рабства. Цей захід проводився в Лондоні.
Новий рівень
Пізніше Вігем вирішила вийти на новий рівень і значно просунути свою діяльність. Досягти цього вона захотіла за допомогою заснування Единбурзького відділення такої організації, як Національне товариство виборчого права жінок. Допомогу та підтримку в цій справі Елізі надала мачуха.
В результаті відділення було успішно створено, і кожній у ньому знайшлося своє місце.
Так, Елізі з її подругою Αгнес Μакларен довірили пости секретарів, Πрисціллі Брайт Μакларен пощастило обійняти посаду президента, а Елізабет Πіз взяла на себе посаду скарбника.
Книга
Станом на 1863-й Еліза перебувала в комітеті Лондонського жіночого товариства емансипації. Той самий рік став для Вігем дуже знаковим і важливим з погляду розвитку її діяльності. Адже тоді його вдалося стати автором книги “Справа проти рабства в Америці та його мученики”. За допомогою цієї роботи жінка хотіла вплинути на представників британського уряду.
Річ у тім, що тоді існувало чимало побоювань щодо того, що під час американської громадянської війни Великобританія підтримає конфедератів. Адже це фактично означало б, що країна нічого не має проти рабства. А Еліза, бувши також аболіціоністською, не погоджувалась з можливістю розвитку такого перебігу подій.
Наступні роки
Повертаючись до фактів про особисте життя відомої суфражистки, варто зазначити, що після смерті батька в 1864-му вона не покинула хату своєї мачухи, продовжуючи там жити. Мало того, Еліза з Джейн мали досить теплі відносини. Жінка дбала про мачуху аж до смерті останньої.
Коли в 1897-му помер і брат, Вігем прийняла рішення про продаж будинку і переїзд до Дубліна. Там мешкали деякі з її родичів.
Земний шлях активістки та популярної суфражистки завершився у 1899-му. Вона відійшла в інший світ в ірландському передмісті Фоксрок.
Її життя цілком можна назвати постійною та відчайдушною боротьбою за права жінок. Бажання захистити представниць прекрасної статі, і зробити їхнє життя кращим було головною метою Елізи. А отже, в тому, що згодом жінки стали відкрито заявляти про себе, свої професійні амбіції та плани, певною мірою є заслуга Вігем. Адже не дарма ж вона присвятила цьому своє життя, і звичайно, увійшла в історію як одна з найвідоміших единбурзьких суфражисток.
Фото: wikipedia