Единбург вражає своєю розкішшю, неймовірною атмосферою старовини та дивовижною красою. Звичайно, багато в чому цьому сприяють загальне оформлення міста, будівлі, фонтани та скульптури, які створювалися найкращими зодчими. Однак важливо зазначити, що така багата спадщина шотландської столиці залишилася ще з тих часів, коли бали та звані вечері були невіддільною частиною життя суспільства. Звісно, в подібних заходах брали участь люди статусні, шановані та такі, що мають вагу в місті. Але від цього ставало тільки цікавіше. Адже кожна подібна подія була справжнім втіленням грації, гідності, інтелігентності, вихованості, інтелекту та гарних манер. Далі на edinburghka.
Село не відстає від міста
Загалом культура відігравала важливу роль у Шотландії. А найціннішими складниками її в усі часи були музика і танці. Тому люди вміли та знали як себе розважити. У той час як у великих містах з поважною публікою проводилися пишні бали, села також не відставали в частині культурного відпочинку. Місцеве населення вигадувало танці та мелодії, які згодом увійшли до золотого фонду фольклору.
Музика як частина світогляду та виховання
Справедливо зазначити, що особливо важливе значення музика і танець мали в Георгіанську епоху (The Georgian era). Без них неможливо було собі уявити повноцінне виховання й освіту світської людини. Це як, наприклад, у наш час не можна обійтися без комп’ютерної грамотності.
А ось що стосується Единбурга, то мистецтво танцю в період пізнього Просвітництва там розвивали люди, які безсумнівно увійшли в історію. І звісно, вони були частими гостями на балах. Зокрема, йдеться про сім’ю Ламонт.
Престиж учителів танців
Повертаючись до теми балів, важливо звернути увагу на те, що в XVIII столітті професійним майстрам танців виділялося особливе місце на соціальних сходах. І вони ж входили до групи найбільш високооплачуваних учителів. Причому цікаво, що переважно ці люди були вихідцями з вельми скромного оточення. Але це не заважало їм володіти шляхетними манерами та працювати з найзнатнішими сім’ями.
Тож XVIII століття було якраз тим періодом, коли завдяки танцювальним технікам і знанням у цій сфері можна було навіть влаштувати собі гідне життя, забезпечивши високе становище в суспільстві. Іншими словами, потрапити і до палацу, і до шляхетних зборів. Паралельно цьому і в міру того, як підвищувався міський добробут (единбурзький, зокрема), середній клас дедалі більше збільшував попит на вчителів танців, відкриття спеціальних залів і навіть видання нотних збірок.
Найвідоміший викладач
І якщо говорити про справжніх майстрів танців Единбурга, то в другій половині XVIII століття серед них лідирував Девід (або Деві) Стрендж. Згідно з офіційними записами, він помер 25 жовтня 1803 року у віці 71 року. Але за своє життя він встиг здобути повагу і шану в суспільстві, як талановитий педагог танців і мистецтва. Причому викладав Стрендж майже до самої своєї смерті, а саме – до 1802 року.
Девід переїхав до Единбурга в 1764 році, щоб зайнятися заснуванням там танцювальної школи. Причому цікаво, що спочатку чоловік давав оголошення про свої курси. Але це тільки на початкових етапах. Потім аж до 1780-х років не було жодної реклами. Тож Стрендж домігся успіху винятково завдяки своєму таланту та численним гарним відгукам про його школу. Звичайно, це не означає, що не було пізніших пресрелізів і записів про майстерність Девіда. Були! І доволі багато. Просто вони з’являлися з легкої руки учнів або людей, яким пощастило побувати на балу, організованому Стренджем. А самому майстру не потрібно було докладати жодних зусиль для самореклами.
В 1787 році Девід переніс свої танцювальні класи на George Street. А наприкінці року він проводив дивовижні заходи – бали учнів, які були аналогом концертів, що проводяться наприкінці року в сучасних школах танцю. Тоді всі студенти Стренджа показували таланти й демонстрували найвище мистецтво. Навіть репетиційні сесії приваблювали сотні глядачів, охочих на власні очі побачити красу рухів і гармонійні постановки. До слова, подібним видовищем любили себе побалувати жінки, які навчалися в приватних единбурзьких школах, де викладав знаменитий учитель.
Заходи для високого суспільства
Однак повернімося до балів, як найурочистіших і найрозкішніших заходів в історії Единбурга. Як уже було сказано вище, такі події об’єднували винятково світських осіб, які мають високе становище в суспільстві. Тому гостями та учасниками балів були люди поважні та багаті. Однак важливо зазначити, що нерідко подібні заходи проводилися на честь конкретної людини. Звичайно ж, теж далеко не простолюдина.
Підготовка до масштабних балів
Ось, наприклад, коли в серпні 1822 року Единбург відвідав король Георг IV, на честь візиту Його Величності було також проведено бали. Згодом вони увійшли в історію найяскравіших подій міста.
Загалом, королівський візит став дуже значущим як з погляду політики, так і культури. З ним було пов’язано безліч урочистостей, серед яких цілих два бали – Бал Перів (The Peers’ Ball) і Бал Каледонського мисливського товариства (The Ball of The Caledonian Hunt Society). Обидва заходи відбулися в George Street Assembly Rooms 23 і 26 серпня. Будівля була багато прикрашена. І буквально світилася. Адже використовувалося одночасно і газове, і свічкове освітлення. А ще для частувань побудували окремий павільйон.
Питання дрес-коду
І той, і інший бал стали грандіозними подіями, про які згодом ще довго згадували. Основна та мала зали, які були використані для танців, вмістили величезну кількість гостей у розкішному вбранні. До речі, щодо дрес-коду варто зазначити, що чоловіки були вдягнені в придворні костюми, військову форму або традиційні шотландські кілти. А от жінки, як завжди, виявилися більш оригінальними. Так, на першому балу вони переважно були в сукнях білого кольору. Другий же захід запам’ятався тим, що зустрічалося багато синього вбрання та пір’я.
Музичний супровід і розпорядок танців
Звісно, на будь-якому балу особливу увагу завжди привертала музика. І що стосується обох згаданих заходів, то для їхніх гостей грав ансамбль відомого единбурзького музиканта Натаніеля Ґоу (Nathaniel Gow). Переважно виконувалися традиційні шотландські танці. Але після того, як король залишав урочистість, починався час кадрилей і контрдансів. Цікавий підхід, чи не так? Причому в усьому цьому яскраво простежувався демонстраційний характер. Бо учасники балів танцювали перед Його Величністю, а він, своєю чергою, аплодував тільки тим виступам, які йому сподобалися найбільше.
Таким чином, в Единбурзі бали відігравали важливу роль у світському житті суспільства. Причому більшою мірою це були події, де панувала розкіш, бажання покрасуватися і продемонструвати свої знання про мистецтво. Тобто танцювальними вечорами в прямому сенсі слова їх назвати не зовсім правильно. Але це не зменшує інтересу до цих заходів, як зрештою, і до їхнього значення в історії міста.
Тому протягом не одного десятиліття бали продовжують бути предметом для вивчення багатьох дослідників культури Шотландії. І звісно, простих людей, які просто цікавляться минулим. Адже такі події висвітлювали не тільки музичні та танцювальні традиції того часу. Також вони демонстрували моду та манеру спілкування. А це все продовжує викликати щирий інтерес. Особливо серед представниць прекрасної статі, які цінують гармонічне поєднання старовини і сучасності.