Ментальне здоров’я є найважливішою частиною загального самопочуття будь-якої людини. Адже, як не дивно, часто виявляється, що саме проблеми з психікою псують життя. І, звичайно, приносять масу незручностей. Депресія, страхи, комплекси, панічні атаки – лише мала частина того, з чим може зіткнутися кожен. На жаль, сучасний ритм диктує занадто багато умов і встановлює досить жорсткі рамки. Через це свідомість людей не завжди справляється. Ну, а якщо ще підключаються певні спадкові особливості, тоді настають вельми сумні наслідки. Далі на edinburghka.
Однак для того, щоб не допустити біди, уважні до себе і свого здоров’я люди при найменших проблемах звертаються до лікаря. Виходячи з того, що було сказано вище, неважко здогадатися, – мова йде про психіатрів. Дані фахівці є справжніми провідниками у світ думок, почуттів і сприйняття.
Причому важливо зазначити, що популярність психіатрів була на досить високому рівні в усі часи. А все через те, що кожна епоха накладає на людство свої відбитки. Людям залишається тільки вчитися пристосовуватися і прагнути до набуття заповітного балансу.
Серед найбільш впливових лікарів Шотландії у сфері психіатрії, безумовно, варто виділити Джона Тьюка (Sir John Batty Tuke).
Навчання і перша практика
Джон з’явився на світ 9 січня 1835 року в англійському Беверлі (Beverley).
А вже в 1845 році хлопчика відправили до Единбурга для отримання освіти. Так він став навчатися в The Edinburgh Academy.
Треба сказати, що успіхи в навчанні у Тьюка були блискучі. І в 1851 році юнак закінчив згаданий заклад з відзнакою.
Далі почався новий етап – вивчення медицини в стінах Единбурзького університету. А в 1856 році Джон успішно захистив дисертацію, після чого був зарахований до The Royal College of Surgeons of Edinburgh.
Коли молодий лікар нарешті отримав кваліфікацію, то майже відразу після цього він поїхав до Нової Зеландії, щоб працювати хірургом. Причому тоді ж Тьюку довелося стати безпосереднім учасником і свідком подій Новозеландських воєн.
На керівній посаді
До Единбурга Джон повернувся в 1863 році. Після повернення його призначили помічником лікаря в The Royal Edinburgh Hospital (раніше – The Royal Edinburgh Asylum). Він почав детально вивчати післяпологові порушення психіки та навіть написав на цю тему дуже цікаві статті.
Однак найкращим підтвердженням репутації та досвіду Тьюка стало його призначення керівником Stratheden Hospital (до цього – Fife & Kinross District Asylum). У стінах цього закладу Джон отримав можливість самостійно формувати склад персоналу та відбирати найкращих фахівців. А ще на новій посаді він почав впроваджувати модель «відкритих дверей» у процесі лікування пацієнтів. Слід зазначити, що це рішення принесло йому велике визнання серед колег.
Крім того, Тьюк у своїх статтях почав активно просувати ідеї, пов’язані з розвитком гуманності стосовно пацієнтів.
Критика традиційної практики
В цілому, справедливо сказати, що кар’єра Джона йшла дуже успішним шляхом. Зокрема, крім згаданої лікарні, він також обіймав керівну посаду в The Royal College of Physicians of Edinburgh. До речі, напевно, частково використовуючи таке високе становище, Джон дозволяв собі критикувати традиційну шотландську практику догляду за важкохворими пацієнтами.
Викладацька діяльність
1873 рік ознаменувався для Тьюка новими змінами. По-перше, він знову повернувся до Единбурга. А по-друге, там же він обійняв керівну посаду в приватній клініці Saughton Hall Asylum. Правда, поділив цей пост з двома колегами.
Крім того, Джон також почав займатися приватною практикою, заявивши про себе як про фахівця з психічних захворювань. А ще той же 1873 рік подарував Тьюку можливість розпочати викладацьку кар’єру. Спочатку його призначили лектором в The Royal College of Physicians of Edinburgh, а потім і в Единбурзький університет.
Лекції для народу
Важливо зазначити, що Джон вмів доступно доносити складні речі навіть до людей, далеких від науки. Тому взимку 1881-1882 років він навіть читав «народні лекції». Переважно вони були присвячені мозку і його функціям. Під час проведення таких занять Тьюк зміг наочно і детально пояснити публіці основи роботи мозку.
Кульмінація наукових поглядів шанованого лікаря
У 1894 році Тьюк знову став лектором в The Royal College of Physicians of Edinburgh. Для них лікар вибрав тему божевілля, викликаного перенапруженням мозку. Серія таких лекцій по суті стала кульмінацією теорії Джона щодо того, що причиною виникнення психічних проблем є фізичні захворювання.
Він вважав, що суспільство разом із фахівцями протягом багатьох років було обмежене гіппократівськими класифікаціями божевілля. Але останні носили виключно психологічний характер. І це призвело до незнання фізіології, анатомії та патологій мозку. А ще до надмірної уваги до поведінкових симптомів.
Крім того, Тьюк засуджував і не підтримував необхідність захищати громадськість від душевнохворих. І критикував ідею про те, що проявом божевілля є збочення інтелекту. Лікар вважав, що об’єднання всіх цих елементів створило поняття про божевілля як «хворобу розуму».
Новий підхід до лікування
Не менш цікавою є погляд Тьюка на динаміку марення. На його думку, в даній частині варто зосередитися на питанні та вивченні перенапруження, недостатнього функціонування або дефекту клітин. А лікування повинно бути засноване на відпочинку і харчуванні. Іншими словами, Джон відкидав приписування душевнохворим неповноцінності та моральної немічності.
Тому що вважав, що такі ідеї уповільнюють лікування і не демонструють структурних змін в корковій тканині.
Саме Тьюк почав пропонувати вивчати психічні захворювання через анатомію мозку. А своїх колег закликав розглядати пацієнтів спочатку як інвалідів, і лише потім, як психічно хворих.
Повага і високе визнання
Всі ці погляди, ідеї та думки Тьюка швидко поширювалися. Причому не тільки в лекційній залі, але також в авторитетних виданнях Единбурга і Лондона.
Сучасники поважали колегу, вважаючи, що той робить великий внесок у розвиток маловідомого напрямку зв’язку анатомії мозку і психічних розладів.
А в 1895 році Джон Тьюк очолив The Royal College of Physicians of Edinburgh, що також стало високим визнанням його професіоналізму.
Психіатрична кар’єра лікаря завершилася обранням до парламенту від Edinburgh and St Andrews Universities. Після обрання Джон пробув на цій посаді 10 років.
Таким чином, Джон Тьюк став одним з найвідоміших і найталановитіших психіатрів Шотландії. Його ідеї відіграли ключову роль у розвитку медицини. А вміння грамотно і доступно донести суть складних речей перетворило лікаря на унікального лектора. Причому в ролі останнього він був популярним не тільки в науковій спільноті, але також серед звичайних громадян.
Земний шлях Тьюка підійшов до кінця 13 жовтня 1913 року в Единбурзі. Про смерть знаменитого психіатра повідомлялося у відомих медичних виданнях і навіть у газеті The Scotsman. Адже, безсумнівно, його смерть стала величезною втратою для суспільства.
Попри те, що з того часу минуло дуже багато років, пам’ять про талановитого лікаря жива. А результати його діяльності продовжують приносити свої плоди в частині вивчення і лікування людей, яким довелося зіткнутися з явищем під назвою психічні розлади.