Керол Роудс була однією з ключових постатей сучасного британського живопису, що працювала з індустріальним пейзажем. Її невеликі за форматом, детально насичені картини зображують периферійні території як психологічно напружені простори. Через них художниця досліджувала те, як людина формує середовище і пристосовується до його наслідків. Далі на edinburghka.
Ранні роки та художній шлях Керол Роудс
Керол Мері Роудс народилася 7 квітня 1959 року в Единбурзі, але її дитинство із самого початку було позначене рухом між світами, культурами й цінностями. Її батько, Вільям Роудс, був лікарем і теологом, а мати, Гелен Макдональд, у минулому працювала детективкою. Обоє батьків були місіонерами Шотландської церкви, тож саме ця місія визначила перші роки життя їхньої доньки. Її дитинство минуло в Індії — спочатку у Нагпурі, а згодом у Серампорі, Бенгалія. Там дівчинка зростала у середовищі викладачів і працівників Університету Серампора, де працювали її батьки.
Коли Керол Роудс було 14 років, її родина повернулася до Великої Британії. Вони оселилися спочатку у Сассексі, а пізніше у Дамфрісі, щоб вона могла скласти іспити рівнів O та A. Підліткові роки дівчини минали у постійному переході між різними загальноосвітніми школами, що лише посилювало відчуття тимчасовості. Вона важко адаптувалася до холодного клімату, але однаково вирішила залишитися у Великій Британії, тоді як її батьки знову повернулися до Індії. У 1977 році ентузіастка вступила до Glasgow School of Art, де навчалася живопису під керівництвом відомого художника-реаліста Алекса Моффата.
Упродовж 1980-х років Керол Роудс стала активною фігурою культурного життя Глазго. Вона організовувала заходи у The Women’s Centre Glasgow та Transmission Gallery, а також входила до комітету Transmission Gallery. Крім того, у 1987 році разом з письменниками Аласдером Греєм і Джеймсом Келманом активістка стала співзасновницею Glasgow Free University — альтернативного простору для обміну знаннями поза межами академічних інституцій. Паралельно вона працювала асистенткою у Third Eye Centre, а також техніком на пів ставки у Tramway і Centre for Contemporary Art, поєднуючи практичну роботу з активною участю в мистецьких і політичних спільнотах.
Повернення Керол Роудс до живопису після майже десятирічної паузи стало новим початком її діяльності. У середині 1990-х років вона викладала у Glasgow School of Art, паралельно орендуючи студію у головній будівлі школи. У 1994 році мисткиня вперше представила нові роботи публіці на виставках у Глазго та Единбурзі, а згодом долучилася до групової експозиції The Persistence of Painting у Centre for Contemporary Arts у Глазго. Вона обрала темою не природу у класичному сенсі, а ландшафти, створені або радикально змінені людиною. Полотна жінки наповнилися кар’єрами, електростанціями, водосховищами, складами та автостоянками, які зазвичай залишаються поза увагою або сприймаються як утилітарні й позбавлені естетичної цінності.
У 2012 році у житті Керол Роудс з’явилася тривожна слабкість в одному коліні. Наприкінці 2013 року лікарі діагностували у неї хворобу моторних нейронів. Відтоді час почав стискатися. У 2014 році жінка почала користуватися тростиною, у 2015 — пересіла на інвалідний візок. Наприкінці 2016 року вона була змушена остаточно припинити малювати. Для художниці, чия мова була візуальною, це стало болісною, але прийнятою реальністю. У 2017 році вона відвідала свою останню виставку. Керол Роудс померла у своєму будинку у Глазго 4 грудня 2018 року.
Trees and Works, 2001
Визнання та значення мистецької діяльності Керол Роудс
Протягом приблизно 25 років Керол Роудс розвивала впізнаваний стиль пейзажного живопису, зосереджений на індустріальних і периферійних територіях, які зазвичай залишаються поза мистецькою увагою. Її палітра, приглушена й тілесна, посилювала відчуття тривоги та двозначності, роблячи ці пейзажі психологічно напруженими, але візуально стриманими. Саме це стабільне й цілеспрямоване дослідження «прихованих ландшафтів» стало основою її репутації.
