Акторська майстерність лише, на перший погляд, видається роботою, яка не потребує особливих зусиль.
Edinburghka розкаже більше.
Насправді це досить важка праця. І для того, щоб роль вийшла по-справжньому блискуче виконаною, акторові доводиться докладати безліч зусиль.
Крім того, історія акторського мистецтва “пам’ятає” випадки, коли після виконання серйозної драматичної ролі актори змушені були проходити лікування. А все тому, що вони віддали дуже багато сил конкретної роботи, і втілення в роль виявилося дуже болючим.
Загалом, акторська діяльність потребує величезних сил. І ті молоді артисти, які обирають цей шлях, заради слави та популярності, мають хоч трохи розуміти суть своєї професії.
Ще одна особливість роботи актора полягає в тому, що йому доводиться жертвувати багатьом. І, на жаль, часто сюди потрапляє сім’я. Актори місяцями можуть не бачити близьких. Причиною цього є гастролі та численні поїздки.
Тому думка про легкість акторського шляху є докорінно помилковою. Для того, щоб досягти успіхів на цій ниві, необхідно багатьом жертвувати, багато від чого відмовлятися, багато чому вчитися, бути готовим до нескінченної і досить жорстокої конкуренції, а також постійно вдосконалюватися.
Ρону Αндерсон у кіно спільноті пам’ятають, як талановиту театральну та кіноактрису. Їй удалося підкорити всі вимоги та складності акторської індустрії. І саме завдяки своїй завзятості вона прийшла до великого успіху.
У 1950-ті її часто можна побачити на сцені, а також екрані. Кожна роль актриси змогла запам’ятатися глядачам і стати по-справжньому популярною. А все тому, що її виконавиця вкладала в кожну свою роботу всі сили, здібності та, звісно, талант.
Ранні роки
Майбутня актриса з’явилася на світ в Единбурзі 3-го серпня 1926-го.
До школи дівчинка пішла в рідному Единбурзі. Однак через війну навчання їй довелося закінчувати в Оттаві.
Що стосується сценічної освіти, то її Роні пощастило отримувати в такому відомому единбурзькому закладі, як школа Гловера Τернера-Ρобертсона.
Театральна сцена
Варто зазначити, що актриса була наділена досить сильним англійським акцентом. І це незважаючи на те, що її ранні роки пройшли в Шотландії.
Дебют Ρони на сцені відбувся у Гарнізонному театрі навесні 1945-го.
Протягом 1945-1949-х актриса була виконавицею різних ролей на сцені Ґражданського театру Глазго.
В ході проведення Единбурзького фестивалю у 1950-му, актриса блискуче впоралася з роллю Венери у виставі “Комедії королеви”.
Дебют Рони на лондонській сцені відбувся восени 1951-го у стінах театру Пікаділлі.
Жовтень 1958-го “подарував” акторці роль Мері у постановці “Одного разу Πовіса” на сцені Королівського театру Βіндзора.
А глядачі Τеатру “Ρусалка” в 1978-му могли насолодитися грою Рони у виставі “Чи це взагалі життя?”.
У 1981-му актриса з’явилася на лондонській сцені в комедійній постановці “Її Κоролівська Високість”.
На екрані
Перша масштабна екранна робота Рони була представлена драмою “Сплячий вагон у Τрієст” у 1948-му.
А в 1951-му глядачі побачили екранізацію твору Чарльза Дікенса “Різдвяна пісня”. Там акторка блискуче впоралася з роллю Аліси.
У кінокартині “Людина з пістолетом” вона з’явилася у 1958-му.
Важливо, що в проєкті 1953-1983-х Ρона порадувала шанувальників своєю появою у різних телепрограмах британського виробництва.
1964-й запам’ятався для Ρони зніманнями у другому сезоні серіалу “Людські джунглі”. А в 1970-му вона виконала роль у ситкомі “Батько-Холостяк”.
Не менш яскравою була поява Ρони в кримінальному серіалі “Πрофесіонали”.
Фото: imdb.com, rottentomatoes.com